Коротка історія м.Сколе

Місто Сколе має свою унікальну історію, яка пов’язана з формуванням української держави та часами Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Вперше місто Сколе в історичних документах згадується в 1397 році. В цьому році польський король Ягайло дозволив населенню заселяти землі в Карпатських долинах. Але археологічні дослідження свідчать, що тут перші поселення були набагато раніше - приблизно на початку ХІ ст.н.е.  Також про дату перших поселень можна дізнатись з легенди про князя Святослава, згідно з якою долині військо Святополка "скололо" Святославу голову. Як раз назва міста походить від цієї легенди.

Саме за часів Київської Русі місто мало важливе економічне та політичне значення. Адже через місто проходив дуже важливий торговий шлях на Закарпаття з Волині та Галичини. Цей шлях раніше називали "на угри". На території Сколе були знайдені кам’яні сокири, кістяні вироби, кераміка та інші артефакти, які належать до цих часів.

Ще при Київської Русі на півночі міста на протилежних горах стояли дві вартові вежі Башта і Забашта. Ці вежі використовувались для оборони міста від ворогів. Від цих двох веж походять сучасні назви вершин цих гір: Башта і Забашта.

У 1397 році поселення отримало Магдебурзьке право, за яким місто звільнили від управління і суду великих земельних власників та були створені органи місцевого самоуправління. Також магдебурзьким правом регулювались суспільно-правові відносини в межах міста, заходи кримінального покарання, порядок суду та судочинства, внутрішня структура та діяльність купецьких корпорацій, ремісницьких цехів, торгівлі та ін.

З  XIV століття до 1772 року Сколівщина та інші сусідні території булу у складі Речі Посполитої. Протягом XІV – XV століть населення Сколе неодноразово зазнавало нападів татар і мадярів (1568, 1594, 1610 рр.).
 

Олександр Януш Заславський-Острозький

У 1660 році поряд із поселенням виникло містечко «Олександрія», яким володів польський шляхтич граф Олександр Януш Заславський. Це місто в центрі мало дерев'яний замок та ратушу посеред торгової площі, яку використовували в місті під торгівельний центр і склади. Назва «Олександрія» не прижилася, і місцеві жителі далі називати місто - Сколем. Побудована в ці часи Ратуша збереглась до ХХ ст. і сильно була пошкоджена в часи Другої світової війни та була розібрана Радянською владою на початку 50-х років XX ст.

 

На початку XVIII ст., в часи Австро-Угорської імперії, Сколівщину та інші регіони Карпат почали колонізувати німецькі ремісники. Це спричинило розвиток промисловості та торгівлі в краю. На цих землях утворились кілька німецьких колоній, якими володіли Аннаберг, Карлсдорф та Феліценталь. Німецький вплив цих часів і досі можна побачити у забудівлях, побуті, веденні господарства міста.

У XVIII ст. в селі Демні (село на південь від Сколе) граф Євген Кінський заклав першу доменну піч. Як раз назва села Демня походить від назви печі «Домни».  В цій печі місцеві майстри із заліза виплавляли та виготовляли сільськогосподарські інструменти та засоби праці. Також виплавляли з піску виробляли зелене і прозоре скло.  Пізніше граф Кінський збудував тут перший паровий тартак, а в 1864 р. він засновує найбільшу в Галичині сірникову фабрику.

В місті збереглася старовинна дерев`яна церква Св. Пантелеймона збудована 1597р.  (раніше називалась Св. Параскеви).

Церква Св. Пантелеймона

У 1885 році до міста збудували залізницю "Стрий-Сколе", прокладання якої дало великий стимул до інтенсивного розвитку рекреаційного господарства та промисловості Сколівщини. В 1887  залізниця була продовжена до Мукачева.

У 1886 році у місті австрійським бароном Альбертом Грьодльлом разом з братом  була заснована  фірма "Брати Барони Грьодлі". Цього ж року він разом з місцевим підприємцем Шмідтом купив у графа Еугеніуша Кінського місцеві ліси. Невдовзі фірма Грьодлів розвинулась у потужний різногалузевий промисловий комплекс, до якого належали лісозаготівельні промисли, каменярня (тартак), ремонтно-механічні майстерні і навіть невелика гідроелектростанція. Брати Грьодлі на Сколівщині побудували кілька вузькоколійок. Найбільший ухил мала ділянка від Демні через Свидник до Тисовця (18,7 км), на Козьову і на гору Парашку.

З розвитком промислового виробництва у  XІX столітті паралельно розбудовувалась комунально-соціальна сфера. Відпрацьована пара підприємств міста йшла на опалення службових приміщень. В ці часи побудований водогін з керамічних труб, який водогін справно працює і досі.

30 березня 1888 р. в місті виникла велика пожежа, яка швидко поширювалась по місту внаслідок щільної  його забудови.  Ця пожежа знищила майже третину міста (більш ніж 100 будинків). Велику щільність забудови господарських можна бачити і в наш час, що становить значну пожежну небезпеку для міста. Тому в Сколе зараз функціонує пожежна частина.

З 1900 року  на Сколівщині появляються перші охоронні лісові округи площею 69 гектар.

В 1912 році Сколівщина була відокремлена від Стрийського повіту і місто Сколе стало повітовим центром.

З 1928 до 1935 року на Сколівщині видавалася газета "Відомості Демнянські", в якій висвітлювалися питання новин, економіки, історії, географії та побуту краю. На початку 30-х років XX століття починає інтенсивно розвиватись туризм. Появились пансіонати, відпочинкові вілли, туристичне інформбюро, кінотеатр, гірськолижний трамплін, хокейне поле, пляжі над річкою Опір, ковзанка і перша в Карпатах санна траса.

До 2-ї Світової війни місто було центром Сколівського повіту. Пізніше воно приєдналось до стрийського повіту Станіславського воєводства.

В 1937 році місто Сколе включили до переліку гірських поселень, що потребують охорони як рекреаційна зона.

До 17 вересня 1939 року в місті базувався гарнізон першого батальйону Корпусу Прикордонної Оборони "Skole" на чолі з командиром - майором Єжи Дембровским.

З 19 вересня 1939 по 26 червня 1941 року місто окупували війська Червоної армії. Потім місто було заняте німецькими військами  після відступу радянських військ на початку Радянсько-Німецької війни. В цей час підрозділи СС розстріляли тут понад три тисячі євреїв. 9 серпня 1944 року радянські війська зайняли місто після відступу фашистів.

В 1975 рік в місті функціонували лісокомбінат, лісгоспзаг, електростанція, кар’єроуправління, промкомбінат, масло- та хлібзаводи, комбінат побутового обслуговування об’єднання "Сільгосптехніка". Були 26 магазинів, 10 підприємств громадського харчування, музична школа, чотири загальноосвітні школи, два дитячих комбінати, Будинок культури, дві бібліотеки, широкоекранний кінотеатр, готель, поліклініка, районна лікарня, тубсанаторій.

День міста Сколе святкується щороку у третю неділю вересня.
Свого часу на Сколівщині перебували такі відомі українські письменники та діячі як К. Устиянович, О. Кульчицька, І. Труш, О. Новаківський. За свою історію місто Сколе завоювало собі славу серед туристів.
Сьогодні місто залишається привабливим для туристів, науковців, митців. Навколо міста височіють карпатські гори, привабливі і водночас дикі.